Попереду 4 тури основної частини чемпіонату та 10 матчів у шістці. А ми спробуємо проаналізувати минулі 18 турів та спрогнозувати, що чекає команду навесні. 

Для початку трохи статистики:

Ворскла почала сезон з двох поразок, але потім зуміла дещо підрівняти ситуацію, постійно балансуючи між третьою та п'ятою сходинками. Та об'єктивно говорити про те, що команда знайшла свою гру, не можна. В чомусь команді просто підфартило - згадаємо хоча б автоголи в трьох поспіль домашніх матчах, коли ворсклянам "світила" підсумкова нічия. Загалом, Ворскла вигравала лише у команд з нижньої шістки, а також святкувала по одній перемозі над Зорею та Маріуполем, у яких в той час був ігровий спад. У матчах з командами першої трійки Ворскла грала без шансів, як вийняток - матч першого туру з Динамо, коли кияни вирвали перемогу лише за допомогою автоголу. 

Виступ Ворскли в Лізі Європи не став несподіванкою. Ще після жеребкування експерти і фахівці зійшлися на думці, що в цій групі Ворскла явно не буде фаворитом. В актив команди можна записати два голи в Лондоні, але вони сталися, коли Арсенал вже зробив потрібний результат і міг трохи розслабитися. А ось гра проти Спортінга в Полтаві могла стати справжньою сенсацією. На жаль, саме тут і не вистачило дорогоцінного досвіду, щоб втримати переможний результат. В Баку полтавцям підфартило, а от матч-відповідь ворскляни провалили. Таким чином, дві останні гри з лідерами групи перетворилися на формальність.

Безумовно, не останню роль в результатах Ворскли зіграли травми ключових гравців. Приблизно в один час команда надовго втратила двох гравців півзахисту - Кобахідзе і Кравченка, жодної хвилини не зіграв нападник Васін. Легіонери-новачки, звісно, не змогли замінити вибувших у повній мірі - гравці прийшли в команду вже після зборів, тож більшість з них ще й досі не адаптувалися повністю. Не на користь Ворсклі і так званий мовний бар'єр - з легіонерами доводиться спілкуватися за допомогою електронних перекладачів, які не в змозі повноцінно донести побажання тренерського штабу, а в динаміці гри взагалі доводиться вносити корективи за допомогою жестів. 

 

Ще один важливий аспект, що напряму впливає на гру команди - фінансова ситуація. Заборгованість в команді дійшла до такого рівня, що почалися розмови про бойкотування матчів. А перед першим матчем Ліги Європи проти Арсеналу навіть довелося втрутитися керівництву ФФУ, лише після цього команда отримала частину коштів, і завдяки цьому вдалося уникнути скандалу на європейському рівні. На сьогодні заборгованість гравцям Ворскли складає 6 місяців. Набагато гірша ситуація у головного тренера команди - за нашою інформацією, Василь Сачко не отримує зарплатню вже близько двох років. На жаль, перевірити ці дані майже неможливо - головний тренер полтавців не дуже полюбляє спілкуватися з журналістами, а розмов на тему власної персони взагалі уникає. 

Чого чекати в Новому 2019-му році?

Враховуючи явний спад в грі полтавців, налаштуватися на оптимістичну хвилю буде важкувато. Три поразки поспіль відкинули Ворсклу в турнірній таблиці з 3-ї сходинки на 5-ту, в саму гущу боротьби за омріяну шістку. І якщо про другу поспіль бронзу можна вже не мріяти, то поборотися за право грати в єврокубках, навіть починаючи з кваліфікаційних раундів, ще можна. До того ж, в якості запасного варіанту можна розглядати Кубок України. Жереб розпорядився таким чином, що один з фаворитів турніру - Шахтар або Динамо, покине турнір вже на стадії чвертьфіналу. Натомість, Ворскла має непогані шанси пройти першоліговий Дніпро-1. У випадку сприятливого жеребу Ворскла може дійти до фіналу і вийти в єврокубки цим шляхом, як 9 років тому.

Фінанси. Навряд чи фінансовий стан команди покращиться - бюджет скорочується, а гроші, отримані від УЕФА за участь у європейському турнірі, чомусь не пішли на погашення боргів команді. Між тим, новачки Ворскли знаходяться у більш привілейованому положенні - вони отримують зарплатню вчасно. Така несправедливість може привести до розколу в команді, і незважаючи на запевнення керівництва, що саме іноземна молодь має стати основним джерелом прибутку клубу, в це якось не дуже віриться. 

Щодо весняного підсилення. Безумовно, ставлячи перед командою мету зайняти 3 місце і знову грати в єврокубках, можна було б придбати досвідчених гравців, які зможуть відразу дати результат - саме з такими гравцями полюбляє працювати Василь Сачко. Власна молодь прогресує доволі повільно - за останній час з найближчого резерву у основу почав потрапляти лише Тарас Саків. Але, вочевидь, нам знову запропонують 3-4 новачків закордонного походження, найбільш перспективні з яких залишаться в Полтаві, а інші поїдуть набувати досвіду у першоліговий Гірник-Спорт. Щодо такого поповнення виникає питання: а чи варто купувати таких легіонерів, якщо вони відверто слабіші за наших, українських хлопців? Наскільки перспективні ці гравці, і як швидко зможуть розкритися? І чи зможуть взагалі? І найголовніше - чи вистачить Василю Сачку тренерського хисту зробити з цих, можливо, перспективних гравців, справжніх професіоналів? Адже Василь Вікторович не має великого тренерського досвіду, і за свої 4 роки на посту головного тренера, в основному, працював з досвідченими гравцями, яким не треба було багато пояснювати чи вчити чомусь. Про мовний бар'єр ми вже говорили вище. Відверто кажучи, ситуація з молодими легіонерами видається дуже сумнівною справою, а що з цього вийде - покаже лише час.

Не обійдеться і без втрат. За нашою інформацією, весною полтавці не побачать у Ворсклі Владислава Кулача - гравець, який належить донецькому Шахтарю, має перейти до закордонного клубу. Також одним з кандидатів "на вихід" є Михайло Сергійчук - його контракт закінчується 31 грудня, і, скоріше за все, подовжувати його не будуть.  

 

Підсумовуючи вищесказане, можемо зробити такі висновки:

1. Ворскла, можливо, побореться за першу шістку. Все буде залежати від фінансового стану в команді. На морально-вольових, як в минулому році, вже ніхто боротися не буде. Дійсно, команда, маючи заборгованість більше року, зуміла стати бронзовим призером, потрапити в групу ЛЄ, і в результаті отримала пшик. Маючи такий гіркий досвід, вище себе ніхто стрибати не буде. До того ж, треба розуміти, що іноземці грають тут лише за гроші, для них найважливіше - якомога дорожче продати себе. Їм байдужа історія клубу, вболівальники, вони звичайні гастролери - сьогодні тут, а завтра - бозна-де. 

2. Безумовно, така ситуація вплине і на вболівальників. Вони досі ображені за перенос гри проти лондонського Арсеналу в Київ, і ця образа вилилася в ледь 500 вболівальників на останній домашній грі проти Олександрії. Але образи забудуться, і якщо Ворскла гратиме в першій шістці, можна розраховувати на якусь відвідуваність - на матчі з Шахтарем, Динамо, Олександрією та Зорею люди прийдуть. Якщо гратимемо в другій шістці - вболівальників буде менше. Та й тим самим "перспективним" легіонерам краще здобувати досвід, граючи проти сильних команд, а не тих, хто бореться за виживання у Прем'єр-Лізі.

Чи є вихід у цій доволі непростій ситуації? Безумовно. Якщо керівництво повернеться до клубу обличчям, погасить заборгованість і створить належні умови для подальшого розвитку. Тоді можна розраховувати, що гравці будуть віддаватися на полі сповна, а не грати лише тому, що так треба, що цього вимагає контракт. А побачивши перспективи розвитку команди, і люди потягнуться на стадіон. Вболівальник все почуває і розуміє, його не обдуриш. А команда має грати не заради задоволення амбіцій власника, а заради свого, вірного та відданого вболівальника.