Чи завжди гроші дорожчі за честь, совість, любов уболівальників?

Павло Ребенок двічі залишав Ворсклу і двічі повертався назад | Фото sport-xl.net

Народна мудрість говорить: "Поганий той солдат, хто не мріє стати генералом". Футболісти - теж люди, і ніщо людське їм не чуже. Хочеться гарно вдягатись, жити в гарній квартирі, їздити на дорогих машинах. Кожен футболіст мріє грати у хорошому клубі з високою зарплатнею, вигравати медалі та кубки. Саме прогресування, перехід із слабшої команди до сильнішої, і є суттю життя футболіста.

Мало кому вдається закінчити кар'єру у хорошому клубі. Дуже часто у футбольному житті гравця починається зворотній процес - з віком футболіст переходить у слабшу команду, потім у ще слабшу, іноді навіть перестає грати на професійному рівні. Але ми зараз хочемо поговорити про перспективи молодих гравців після їх переходу до інших команд на більш високий рівень. І оскільки наша улюблена команда - полтавська Ворскла, саме на її прикладі ми спробуємо проаналізувати, наскільки успішними виявились переходи наших потенційних лідерів в інші команди. Не будемо поглиблюватись у сиву давнину - візьмемо за точку відліку 2005 рік. У 2005 році команду прийняв Віктор Носов, і багато хто вважає, що саме з приходом Носова почався найбільш вдалий період в новітній історії команди.

Андрій Пятов - у Шахтар, 2007 рік
Кар'єра Пятова після переходу до Шахтаря склалася якнайкраще. Мабуть, саме про такі перспективи мріють всі футболісти команд-середнячків. Андрій відразу став основним воротарем, виграв чемпіонат України, Кубок та Суперкубок України, грав у Лізі Чемпіонів, через деякий час виграв з командою Кубок УЄФА. Пятов і досі є основним воротарем Шахтаря та збірної України, але останнім часом грає трохи менше, ніж раніше. Очевидно, це не тому, що його кваліфікація погіршилась - просто у Шахтарі хочуть мати кілька рівноцінних воротарів з приблизно однаковою ігровою практикою.

Олександр Чижов - у Шахтар, 2008 рік
Чижов у Шахтарі не зміг отримати постійну ігрову практику. Наприклад, якщо у Ворсклі за 4 роки Чижов зіграв 56 матчів, то в Шахтарі за ті ж 4 роки - всього 27. Ходили чутки про можливе повернення Чижова до Полтави, натомість він переїхав до Маріуполя, де відіграв сезон в Іллічівці у старого знайомого Павлова. Наразі Олександр грає в Севастополі, де є одним з ключових гравців.

Сергій Кравченко - в Динамо, 2009 рік
За 3 роки у Ворсклі Сергій став справжнім кумиром полтавських уболівальників. У центрі півзахисту йому не було рівних. До того ж, Сергій чудово вміє пробивати стандарти, з яких забив чимало голів. Не дивно, що його почали викликати і до збірної України. 2009 року Сергій перейшов до Динамо, але не зміг закріпитись в основному складі і сів на лаву запасних. Провівши рік у Динамо, Сергій пристав на пропозицію Дніпра і в 2010 році переїхав до Дніпропетровська. У Дніпрі Сергій нарешті зміг стати гравцем основи і навіть отримав капітанську пов'язку, але до збірної його вже не запрошували. Цікаво, що Кравченко за півроку до закінчення контракту з Дніпром вже підписав попередню угоду з Севастополем. Несхоже на підвищення в класі...

Денис Кулаков - в Дніпро, 2011 рік
Незмінний правий хавбек Ворскли з 2008 по 2011 рік. Виділявся непоганою швидкістю, за рахунок якої випереджав захисників на своєму фланзі і робив навіси до штрафної. Напевно, саме ці якості Кулакова розгледів наставник Дніпра Хуанде Рамос, який і запросив Дениса до Дніпропетровська. Все мало скластись гарно, але Денис отримав важку травму. Відновлення затяглось, і лише зараз Денис поступово стає гравцем основи Дніпра. Не склалося в Кулакова і зі збірною - перегравши майже у всіх вікових категоріях, Денис двічі отримував запрошення і до основної збірної. Та після переходу до Дніпра, де йому довелося грати на позиції захисника, запрошень Денис більше не отримував. Та й конкурувати з Ярмоленком і Гусєвим у збірній він навряд чи зміг би...

Павло Ребенок - в Металіст, 2012 рік
Перехід Ребенка до Металіста - яскравий приклад того, яким трансфер бути не повинен. Ребенок за 2 роки у Ворсклі зайняв стабільне місце на лівому фланзі, грав у Лізі Європи і був одним із улюбленців уболівальників. Але прагнення чогось більшого погнало Павла у Харків, де він за сезон зіграв усього 7 матчів і трохи розгубив свою майстерність. Павло врешті повернувся до Полтави як орендований гравець, потроху набирає колишню форму і мріє підписати повноцінний контракт з Ворсклою. Думаю, вболівальники теж про це мріють.

Андрій Оберемко - в Металіст, 2012 рік
На фоні трансферу Ребенка цей перехід виглядає ще більш невдало. Гравець, що мав постійне місце в основі Ворскли (22 матчі за сезон), не зіграв жодного (!) матчу у своїй новій команді за основу. У 2013 році пішов в оренду в Запорізький Металург. Провів 4 матчі за цю команду. От така ігрова практика...

Євген Селін - в Динамо, 2013 рік
Свого часу трансфер Селіна з Металіста в Ворсклу став найдорожчим трансфером за всю історію полтавців, чим дуже пишався Микола Петрович Павлов. Загалом Селін провів за Ворсклу 74 матчі, і став незамінним лівим захисником. Чесно кажучи, перехід Селіна в Динамо здавався сумнівним - передчуття і досвід минулих трансферів натякали, що гравець тут не приживеться. Перші матчі в Динамо Селін виходив лише на заміну, але потім поступово став попадати у стартовий склад. Зараз важко прогнозувати, як складеться подальша кар'єра гравця - Селін отримав важку травму і за висновками лікарів, відновлювальний період затягнеться від 3 до 6 місяців. Бажаємо Євгену скорішого одуження.

Олег Краснопьоров - в Металіст, 2013 рік
Ще півроку тому важко було уявити собі Ворсклу без Краснопьорова. Здавалось, що ці два поняття нероздільні. І ось Олег перейшов до Металіста. Зрозуміло, що за такої кількості латиноамериканців Краснопьоров був цікавий Маркевичу як гравець з українським паспортом. Але своєю грою Олег зумів привернути до себе і серця вболівальників, і довіру головного тренера. Нещодавно Олег у віці 33 роки дебютував у Лізі Чемпіонів.

Роман Безус - в Динамо, 2013 рік
Слова "Безус" і "кумир" для полтавських уболівальників - слова-синоніми. "На Безуса" ходили на стадіон так, як свого часу ходили "на Шарія" чи "на Рєзніка". Тож не дивно, що можливий перехід Безуса до Динамо став найбільш резонансним переходом за останні часи. Хтось бажав Роману успіхів, хтось потайки сподівався, що Роман "не заграє" і повернеться до Полтави. Не можна сказати, що Безус не заграв, але в нього не так багато ігрової практики, як хотілося б. Але ще не все втрачено, і виклик Безуса до лав збірної - доказ цьому. Хоча досвід минулих трансферів вперто твердить, що Роман зарано покинув Полтаву, ще рік-два міг би пограти і поліпшити свої показники. Час покаже.

Підсумок
Як бачимо з вищенаведеного, мало хто з колишніх ворсклян зумів досягти омріяних вершин. Хоча для декого навіть банальне підвищення заробітної плати - це вже досягнення. На жаль, свого Франческо Тотті ми ще не виховали, та й чи виховаємо в цю сумнівну епоху - невідомо. А поки що побажаємо нашим гравцям здійснення їх заповітних мрій, і найголовніше - мільйон раз подумати, чи варто піддаватися спокусі переходу в Динамо, Металіст чи Шахтар. Чи полюблять вас там так, як люблять в Полтаві? Чи завжди гроші дорожчі за честь, совість, любов уболівальників? Над цим варто замислитись.

Андрій ДОМНЕНКО vorskla.poltava.ua

Схожі новини по темі: Чи завжди гроші дорожчі за честь, совість, любов уболівальників?

• Легіонерська доля. "Ворскла"
• В’ячеслав Грозний: "Суперник досить серйозний, цікавий"
• Олег Міщенко: Коли я з'явився на світ, тато сказав - народився футболіст
• Ворскла - Волинь 3:3
• Серйозна робота перед Ужгородом