Головна > Інтерв'ю > Арменд Даллку: Все найкраще в моєму житті пов'язане з Полтавою
Арменд Даллку: Все найкраще в моєму житті пов'язане з Полтавою30-03-2014, 01:45. Розмістив: admin |
Фото Олега Дубини
Спілкуватись з ним завжди цікаво. Капітан Ворскли - дуже ввічлива, скромна і разом з тим товариська людина. Навіть незважаючи на втомленість після гри, Арменд Даллку люб'язно погодився на інтерв'ю, яке ми пропонуємо вашій увазі.
- Сьогодні Ворскла переконливо перемогла Говерлу 3:1. За рахунок чого команда зуміла перервати семиматчеву безвиграшну серію? - Тільки за рахунок бажання, величезного бажання, як кажуть, через "не можу". Ми розуміли, що вже стільки матчів поспіль не можемо подарувати перемогу своїм уболівальникам, керівництву клубу, і дуже хотіли це зробити. І надалі хочемо перемагати і радувати наших прихильників. - Арменд, ти грав пліч-о-пліч з нинішнім наставником команди Василем Вікторовичем. Чи бувають у вас якісь спірні моменти, коли ти з чимось незгодний? Чи, можливо, якісь конфлікти? І як ви ці питання вирішуєте? - Ні, конфліктів у нас не буває. Це дуже добре, коли є такий тренер, котрий розуміє нас, футболістів, бо нещодавно він сам був футболістом. Навіть якщо хтось з нас недопрацював чи недобіг, він це розуміє. І головне, що він вміє підібрати потрібні слова до кожного з гравців. Ніколи не підвищує голос, все вирішує спокійно. Я вважаю, що керівництво зробило дуже вірний крок, коли призначило Василя Вікторовича головним тренером. - Ти раніше грав на правому фланзі захисту, особливо ми пам'ятаємо твою чудову зв'язку з Денисом Кулаковим. Зараз ти граєш в центрі захисту, а правий фланг вже не так ефективно грає, як раніше. Як гадаєш, можливо, цю частину поля треба трохи підсилити? - Тренери бачать мене в центрі захисту - все ж таки я вже не такий молодий, як був раніше. Та в нас є хлопці, які непогано виглядають на правому фланзі, той же Вадик Сапай, Ігор Пердута теж раніше грав на правому фланзі. Можливо, не все в них відразу виходить, але загалом я задоволений їхньою грою. Та й по ходу гри я можу переміститись на інший фланг, підстрахувати партнерів. Але у центрі захисту я почуваю себе найкомфортніше, і сподіваюсь надалі грати саме на цій позиції. - За час твого перебування у Ворсклі змінилось багато наставників. З ким тобі працювалось найкомфортніше? - Кожен тренер мав свій вплив на команду. Звичайно, найбільший період я працював з Миколою Петровичем Павловим - він зробив для команди дуже багато, ввійшов в історію, вигравши з Ворсклою Кубок України. З ним ми грали в Лізі Європи. Не можу не згадати покійного Віктора Носова, при якому я прийшов у команду - з ним теж було дуже цікаво працювати. З нинішнім тренером, мабуть, працювати найлегше, бо як я вже казав, він нещодавно грав поряд з нами, і з ним легко знайти спільну мову. - Ти вже давно перебуваєш в Україні, знайомий з багатьма тренерами, гравцями, командами. Якби в твоєму житті не було Ворскли, за яку українську команду ти б хотів пограти? - Це дуже важке питання, навіть відразу не відповісиш... З першого дня перебування у Ворсклі я відчув якийсь затишок, сподобалось гарне місто, доброзичливість керівництва і партнерів по команді... І в мене ніколи не було бажання перейти кудись в іншу команду. Мені неважливі гроші, головне - щоб мені було комфортно грати. Моя сім'я теж почуває себе дуже добре в Полтаві, і я сподіваюсь, що ми залишимось тут надовго. - Кожен футболіст рано чи пізно замислюється про закінчення кар'єри. І виникає питання, чим займатись після великого футболу. Чим би хотів займатись ти - залишився б у футболі чи зайнявся якоюсь іншою справою? - Я не замислювався про це, бо поки ще граю. Але звісно, колись про це потрібно буде думати, і я б хотів залишитись у футболі. Можливо, я б зайнявся скаутською роботою, бо це мені цікаво. В мене є гарні зв'язки в Європі, багато знайомих, можна було б знайти непоганих гравців. А тренером я б, мабуть, не хотів бути - я зараз постійно в роз'їздах, дома майже не буваю, мені б хотілося більше відпочивати, бути вдома з сім'єю. - Як на тебе впливає перебування в Україні, ти вже почуваєш себе українцем? Можливо, вподобав якісь національні страви, наприклад український борщ? - Я вже в Україні майже 10 років, і вона для мене стала другою домівкою. Мої кращі роки пройшли в Україні, тут народились мої діти, і все найкраще в моєму житті пов'язане з Полтавою і Україною. Звісно, я полюбив місцеву кухню, з задоволенням споживаю український борщ, сало, і все, що готують кухарі на нашій базі. - Ти багато чого досяг у своєму житті. Чи є в тебе якась мрія, що досі не здійснилась? - Я вже 9 років є гравцем збірної своєї країни. Моя мрія - виграти зі своєю збірною якийсь престижний трофей - чемпіонат Європи, наприклад. - Тобто твоя найзаповітніша мрія пов'язана саме з футболом? - Тільки з футболом. - Що ж, бажаємо тобі здійснення всіх твоїх мрій, щоб твоя команда завжди перемагала!
Андрій ДОМНЕНКО, vorskla.poltava.ua Повернутися назад |