Олег Міщенко: Коли я з'явився на світ, тато сказав - народився футболіст
27-08-2013, 18:00. Розмістив: admin
Олег Міщенко | Фото Олега Дубини
Після дубля у ворота луганської Зорі, Олег Міщенко став чи не найпопулярнішою особою цього тижня. Не дарма центральні видання один поперед одного публікували інтерв'ю з нападником Ворскли. Сайт уболівальників вирішив теж не відставати і пропонує до вашої уваги велику розмову з героєм минулого туру...
"Мене тренував колишній тренер Андрія Шевченка"
- Для початку хочу поздоровити тебе з потраплянням до символічної збірної 6-го туру за версією Football.ua. А ось сам ти цікавишся публікаціями про себе в Інтернеті, в пресі, чи збираєш таку інформацію?
- Цим більше займаються мої батьки - звісно, їм дуже приємно, коли про мене пишуть у різних виданнях. Так, я теж читаю про себе, коли ця інформація потрапляє мені на очі, але не можу сказати, що спеціально слідкую за цим.
- Про тебе не так багато інформації, а полтавським вболівальникам цікаво, звідки ти родом, де вчився, як потрапив до столичного Динамо?
- Я родом із невеличкого містечка на Харківщині, там жив до 11 років. Дякуючи моєму татові, з 8 років я почав займатись футболом - він возив мене на тренування до Харкова у дитячу школу Металіста. Коли я з'явився на світ, тато сказав - народився футболіст, і потім саме він побачив у мені задатки футболіста, і всіляко сприяв моєму навчанню. Він вкладав у мене все - і душу, і фінанси, і весь свій вільний час. З 7 до 11 років я був у Металісті, там мене побачили селекціонери київського Динамо і запропонували приїхати на оглядини. Врешті я там і залишився.
- Скільки тобі було років на той момент?
- 11 років. З того моменту я почав жити самостійним життям, без батьків - вони залишились на Харківщині, а я переїхав до Києва, в академію Лобановського. До 18 років я був у Динамо - пройшов дитячу школу, потім грав за Динамо-2, за молодіжний склад головної команди. Але потім трапилось так, що один агент задурив мені голову, фактично примусивши мене не продовжувати контракт з Динамо, і я поїхав звідти.
- Хто був твоїм першим тренером?
- У Харкові моїм першим тренером був Юрій Григорович Зінченко. Потім у Динамо я тренувався у Олександра Олександровича Лисенка. Ця людина свого часу тренувала Андрія Шевченка, тож я пишаюсь, що займався саме у цього тренера.
"За три тижні моя трансферна ціна зросла у 10 разів"
- Дуже цікаво, як ти опинився в італійській Ромі?
- Я тоді тренувався з дублем донецького Металурга, до нас на стажування приїхали молоді тренери з Європи, і з ними було кілька агентів. Я грав у двосторонці, і мене помітив один італійський агент. Після гри він запропонував мені поїхати з ним до Італії, і я погодився. Єдине, що я повинен був зробити - дізнатися свою вартість як гравця. Керівництво Металурга начебто пішло мені назустріч, сказали - їдь, не переживай, доказуй, що ти вартий того, щоб грати в Італії, а ми відпустимо тебе за копійки. І встановили мені вартість 300 тисяч євро. Я пробув в Італії майже 3 тижні, зіграв один тайм проти команди з ОАЕ - начебто все складалось добре. Я повернувся до України, і за кілька днів мені зателефонував агент з Італії і повідомив, що угода не відбудеться. Виявилося, що моя трансферна ціна зросла у 10 разів, і італійців це не влаштувало. Отак завдяки керівництву Металурга я втратив можливість грати в Італії.
Фото footboom.com
- Можеш порівняти атмосферу в Ромі з атмосферою інших команд? Можливо, якісь відмінності у тренувальному процесі, якісь особливі умови?
- Я був там не під час зборів, а посередині сезону, тому мені важко казати про якісь відмінності. Тренування там триває близько 45 хвилин, фізичних навантажень дуже мало - в основному робота з м'ячем, квадрати, удари.
- А що тебе найбільше здивувало?
- По-перше, здивувало те, як вони відпрацьовують удари. Різноманітність ударів вражає - вони дуже ретельно працюють над технікою. По-друге, вразило ставлення уболівальників, ставлення преси. Кожне тренування у прямому ефірі транслюється по телебаченню, до того ж завжди на трибунах під час тренування є 500-700 глядачів. Культура уболівання там дійсно на дуже високому рівні, і це гідно поваги.
"Із Ворсклою я на 2,5 роки"
- Чому у Ворсклі ти вподобав саме 99 номер?
- Мій тато раніше теж грав у футбол, на обласному рівні, і в нього був номер 9. Звісно, в мене теж 9-ка стала улюбленим номером - я грав під цим номером і в Динамо, і в Говерлі. Коли я прийшов у Полтаву, цей номер вже був зайнятий, тому я вибрав 99.
- Щодо Говерли. Відомо, що ти був прив'язаний до Севідова, в тебе закінчувався строк оренди, приблизно в цей час Севідов теж залишив клуб. Чи були варіанти піти разом з Севідовим до Карпат?
- На той момент, коли в мене виник варіант із Ворсклою, Севідов був без роботи - в нього були "розбірки" з власником Говерли, і ніхто не знав, чим це закінчиться. Тому я не міг піти за ним. Лише через два тижні Севідов знайшов роботу, але в мене вже була підписана угода з Ворсклою.
- А ти не жалкуєш, що перейшов саме до Ворскли?
- Ні в якому разі. В мене було кілька варіантів, навіть був варіант з Росії, але я вибрав Ворсклу і дуже радий цьому. Полтава дуже гарне місто, тут чудовий, а головне, дружній колектив. Тому я ні на хвилину не сумніваюсь в правильності свого вибору.
- На який час ти підписав контракт?
- На 2,5 роки.
- Тобто 2,5 роки ми сміливо можемо розраховувати на тебе?
- Так, я дуже сподіваюсь на це.
- Із ким ти радився, коли переходив до Ворскли?
- З Севідовим, а також і з тренером Металурга Сергієм Шищенком.
- Як тобі Сачко-тренер?
- Дуже хороший тренер, хоча і молодий, але в нього є стрижень. Він дуже багато працює і повністю віддається своїй справі. Лише позитивні враження.
Фото vorskla.com.ua
- Чим відрізняється тренувальний процес у Ворсклі, і скажімо, у Говерлі?
- У Ворсклі тренувальний процес більш гармонійний. І фізика, і техніка, і удари, і тактика. У Говерлі нас мало навантажували фізично, тому ми більше вправлялись з м'ячем. У Ворсклі більше фізичних навантажень, бо ми повинні легко відбігати 90 хвилин і при цьому не розгубити ігрових якостей.
- Це заслуга нового тренера по фізпідготовці?
- Скоріше це заслуга всього тренерського штабу.
"Василь Вікторович каже: творіть, ви самі творці своєї справи"
- Ти вже розповідав, що твоя улюблена позиція на полі - під нападником у центрі. Але помітно, що на полі ти часто зміщуєшся направо, і це в тебе виходить доволі непогано. Прокоментуй, будь-ласка.
- Зміщуючись праворуч, можна зробити багато корисних дій - піти на фланг, прибрати м'яч під себе, піти в середину, рухатись вперед. Оскільки в мене ліва нога є робочою, я не принесу багато користі, зміщуючись вліво, там я можу виконати мало дій. А я не люблю одноманітність в своїх діях, тож на правому фланзі я можу принести набагато більше користі.
- У своїх діях ти більше імпровізуєш, чи в тебе є чітке завдання на полі?
- Тренер каже всім гравцям: простіше ззаду, простіше у середині поля, перед чужою штрафною - творіть. Тобто це наша уява, і як ми це уявимо, так і втілимо на полі. Передбачити ситуацію на полі неможливо - ситуація змінюється кожну секунду, тому ніяких конкретних завдань ми не маємо. Василь Вікторович каже: творіть, ви самі творці своєї справи.
- Василь Вікторович сам у минулому нападник, тож він і вас налаштовує більше на атакувальну гру? Раніше Ворскла грала від захисту, здебільшого на контратаках, можливо, тому і мало забивала? Ти пам'ятаєш Ворсклу того періоду?
- Звісно, пам'ятаю, повністю згоден. Наразі тренер справді багато уваги приділяє атакувальним діям, навіть після гри приходить і каже: ось сьогодні, наприклад, вдарили по воротам 20 разів, влучили 8-10 разів, треба приділити увагу цьому. І ви могли помітити, що Ворскла вже більше забиває, і це заслуга тренера.
- Але ж і гравці, знаючи про невисоку точність ударів, якось додатково відпрацьовують ці компоненти?
- Так, гравці передньої лінії обов'язково відпрацьовують. Більше того - вся команда тренує удари. На недавньому розборі гри ми дивились статистику - лише Арменд Даллку і воротар Непогодов не зробили жодного удару по воротах, а так кожен гравець хоч раз, але бив по воротах. Це говорить про те, що вся команда націлена на атакувальні дії, і від кожного гравця можна чекати результативного удару.
- Перші матчі ти грав на позиції Кривошеєнка, замінюючи його або він змінював тебе. Останні матчі ви грали із ним разом, утворюючи такий собі трикутник з Янузі на вістрі, і це давало багато корисних дій. Наскільки тобі комфортно грати з Іваном на фланзі?
- Думаю, будь-кому буде комфортно грати з таким досвідченим гравцем - якщо не помиляюсь, Іван у свої 29 років вже зіграв понад 300 матчів. Він дуже добре бачить поле, постійно підказує мені, як краще зіграти. Я думаю, з ним я скоріше зможу прогресувати в своїй грі. Його відсутність на полі дуже помітна, я вважаю Івана одним із ключових гравців, і сподіваюсь, що ми постійно гратимемо разом.
Фото з архіва Андрія Домненка
"Фарт треба заслужити"
- Згадуючи матч з Зорею - ти пробивав штрафний удар, це був такий собі футбольний шедевр. Певно, ти приділяєш багато часу на тренування таких ударів?
- Загалом приблизно 2 рази на тиждень я залишаюсь після тренування хвилин на 40, виставляю стінку і з цієї позиції відробляю удари. Я вважаю, що це дуже важливо, адже в сучасному футболі 70 відсотків голів забивається саме із стандартних положень. Тому треба працювати над цим, приділяти багато уваги - адже буває так, що гра "не йде", і саме твій удар зі стандарту може стати вирішальним.
- За 5 матчів у Ворсклі ти забив 3 голи, в Говерлі 3 голи ти забив за 24 матчі. У чому секрет твого прогресу?
- Я думаю, що нема ніякого секрету, просто невідомо, скільки голів я міг би забити в Говерлі, якби не отримав травму. Я "випав" на 2 місяці після надриву задньої поверхні стегна, а після повернення було дуже важко увійти в цей ритм гри. Тому я не став би акцентувати на тому, чи забив я, чи віддав пас - головне, щоб я приносив користь і команда перемагала.
- Але ж приємно відчувати себе кращим бомбардиром, знати що твій гол один з претендентів на кращий гол туру?
- Так, це дуже приємно, і я думаю, що кожен гравець передньої лінії цього прагне.
- Після 6 турів команда посіда 4 місці. Не можна сказати, що тут обійшлося без деякого фарту, збігу обставин...
- Фарт треба заслужити. Щастить тим, хто сильніший, і хто багато працює. Щодо місця в таблиці - особисто я вважаю, що це абсолютно нормальне місце на цей проміжок часу.
- Але ж погодься, що у команди не все виходить так, як хотілося б багатьом. Як ти вважаєш, над чим треба попрацювати в першу чергу, щоб не втратити гарне місце в таблиці?
- У першу чергу потрібно додати холоднокровності, трохи спокою, коли результат на нашу користь. Трохи солідності, адже нас вже починають боятися деякі клуби. І найголовніше - не витати у хмарах, жодної недооцінки суперника. Якщо ми кожен день будемо робити хоча б маленький крок вперед, то у нас все вийде. Не боятися суперника, поважати, але не боятися.
- Задачу на сезон поставлено? Бо є деякі протиріччя - тренер каже, що команда не боротиметься за Лігу Європи, гравці кажуть, що будуть боротися...
- На початку сезону нам оголосили, що основна задача на сезон - місце не нижче за минулорічне, тобто місце в десятці. Але ж ми бачимо, що нам під силу показати кращий результат. Наприклад, найближчі три матчі при серйозному ставленні і при вдалому збігу обставин ми можемо виграти і посісти стабільне місце в п'ятірці лідерів. І обставини можуть скластись так, що хлопці самі захочуть здобути місце вище, ніж нам озвучили - 5-те чи 6-те, і поборотись за право грати в єврокубках. У наш час нічого неможливого немає, ми будемо робити свою справу, а далі подивимось.
"Десять місяців провів у шлюбі, зараз знову вільний"
- Давай трохи поговоримо про твоє особисте життя. Я знаю, що в тебе є захоплення - це автомобілі. Звідки це?
- Навіть не знаю. Скоріше за все це молодість - я молодий, запальний, хочеться спробувати все. Я люблю швидкість, і за це мене дуже сварять батьки. Це моя слабкість, і скоріше за все, моя проблема. Мабуть, саме жага швидкості і є причиною мого захоплення.
- На чому ти зараз ганяєш?
- Зараз в мене Audi A7, я придбав її три тижні тому.
- А чим ще цікавишся? Комп'ютерні ігри, соціальні мережі, музика?
- Соціальні мережі - це мабуть, вся молодь цікавиться, і я не виключення. На приставці Sony Play Station можу пограти з друзями під час зборів, наприклад. Дуже полюбляю російський більярд.
- А як щодо музики?
- Я слухаю будь-яку музику, окрім джазу і важкого року. З улюблених виконавців можу відмітити Басту і Тіматі, хоча під настрій я можу слухати будь-що.
Фото vk.com
- Тобі 23 роки, як у тебе у сімейному плані?
- Минулого року я одружився, 10 місяців провів у шлюбі, зараз я знову вільний - так трапилося. У мене зараз є дівчина, сподіваюсь, що це серйозно.
- Тебе дуже тепло прийняли полтавські уболівальники. А як ти ставишся до них, чи не набридають вони дзвінками, проханнями, листами?
- Звісно, ні - це дуже приємно, коли фанати приділяють тобі увагу. Я не зірка, в мене немає зоряної хвороби, щоб відмовити людині в проханні автографа чи сфотографуватися, чи просто поспілкуватися, спитати, як справи. Зрештою, це також частина нашої роботи, нашого футбольного життя, і я жодного разу нікому не відмовив. Єдине - в мене є такий невеличкий ритуал, коли я перед грою йду з автобуса до стадіону, я всім кажу - всі питання після гри. Я не фотографуюсь перед грою, але після гри я не відмовлю жодній людині, хоч це буде в ресторані чи кінотеатрі.
- А персональні прихильниці вже з'явились?
- Не знаю, поки що не помічав (сміється).
"Кожен хоче прикласти руку до серця, заспівати гімн - це велика мрія"
- Коли ти дивишся футбольні матчі за участю команд - потенційних суперників, ти звертаєш увагу на конкретних гравців, на їхній стиль гри, чи це все обговорюється на передматчевих заняттях?
- Звісно, ми обговорюємо на заняттях, але я вважаю, що кожен гравець, що професійно підходить до своєї справи, повинен дивитися матчі і щось корисне відмічати для себе.
- Чи дивишся ти матчі за участю інших команд, не українських?
- Так, я дивлюсь іспанський чемпіонат, англійський, італійський.
- Твоя улюблена європейська команда?
- Реал Мадрид
- А гравець?
- Рональдо.
- Чи є в тебе мета зіграти за збірну України?
- Мабуть, кожен футболіст-українець мріє зіграти за збірну. Я грав за молодіжну збірну, за юніорів, але головна мета - це головна збірна. Кожен хоче прикласти руку до серця, заспівати гімн - це велика мрія.
- Як оцінюєш шанси нашої команди вийти до фінальної частини ЧС-2014?
- Даю 100%, що команда вийде. З таким підбором гравців, з таким тренером немає ні найменших сумнівів, що команда вийде.
Фото vorskla.com.ua
- До питання про патріотичність. Багато уболівальників засуджує гравців, що переходять до іншої команди, особливо якщо команди ворогують між собою, наприклад як Дніпро та Металіст. На твою думку, чи повинен у футболі бути такий патріотизм? Наскільки це може заважати гравцеві прогресувати?
- Уболівальники думають, що гравці йдуть до інших клубів тільки заради вищої зарплатні. Але ж часто трапляється, що у гравця виникає конфлікт із керівництвом, його переводять до дубля, позбавляють ігрової практики. Або, як у випадку з Безусом та Селіним - хлопці переросли рівень Ворскли, їм потрібно було прогресувати. Все-таки Динамо може боротись за місце в Лізі чемпіонів, а це вже зовсім інший рівень. Якщо в гравців не все виходить, то це можуть бути суто побутові причини, і їм треба деякий час, щоб проявити себе.
- А ось ти, наприклад, міг би присвятити себе одному клубу на все життя?
- Якщо клуб буде прогресувати і з кожним роком ставити перед собою все вищі і вищі завдання - то звичайно, міг би.
"Є бажання повернутися в Динамо"
- Пам'ятаєш свій дебют в Прем'єр-лізі?
- Донецький Металург, матч проти Дніпра. Мені тоді було 18 років.
- Швидкість, дриблінг, точний удар, технічне виконання штрафного, флангові передачі - що на твій погляд, тобі вдається краще всього?
- Думаю, дриблінг і точний удар - це те, що я люблю робити. Швидка обводка і різкий неочікуваний удар - я це звик робити з дитинства, це моя улюблена справа.
- У Динамо твоїми партнерами були Зозуля, Кравець, Ярмоленко, Кічак, Сахневич. З ким ти тоді товаришував, з ким підтримуєш стосунки зараз?
- Товаришував з усіма. Зараз підтримую стосунки з Романом Зозулею, в основному у телефонному режимі. Звісно, коли зустрічаємось, то обнімаємось з усіма хлопцями, ніхто один від одного не відвертається. Але більш тісні стосунки з Зозулею.
- Чи є в тебе агент?
- Мій агент - мій ровесник, його звуть Вадим Шаблій, він відома людина в цьому колі. Дуже чесна і порядна людина, я йому довіряю, в мене з ним гарні стосунки.
- Чи є в тебе мрія зіграти в київському Динамо?
- Не буду брехати ― є бажання повернутися в Динамо.
- Як вважаєш, чому у Блохіна не дуже вдало йдуть справи?
- Важко судити. Можливо, є якісь негаразди всередині команди, може, конфлікт між іноземцями та українцями... Але точно можу сказати, що призначення капітаном Андрія Ярмоленка - дуже правильне рішення. Він є справжнім лідером команди, і Динамо без нього - не Динамо.
- Останнє питання. Що б ти хотів змінити в собі, що тобі не подобається?
- Я дуже емоційна людина. Я дуже запальний, я можу щось наговорити людині а потім пожалкувати про це. Також я дуже принциповий, і рідко відступаю від своїх рішень: якщо ні - то ні, якщо так - то так. Принциповість і категоричність - мої найбільші вади, я це розумію, але мені вже 23 роки, і я не певен, що зможу в собі це перебороти.
- На полі ти начебто не дуже запальний...
- На полі я намагаюсь себе контролювати, бо якщо отримаєш одну картку, потім другу - підведеш команду. І хоча емоцій на поле дуже багато, я все ж намагаюсь тримати себе під контролем.
Андрій ДОМНЕНКО vorskla.poltava.ua
Повернутися назад